Abstract
<jats:p>У статті досліджуються спірні питання застосування способів захисту судами інтересів територіальних громад у спорах щодо незаконної забудови земель водного фонду та інших природоохоронних територій. Проаналізовано формування Верховним Судом позиції публічно-екологічного захисту, зокрема юридичної неможливості заволодіння землями водного фонду, еволюцію стандартів доказування та співвідношення негаторного, віндикаційного і кондикційного способів захисту у період 2018-2025 років. Обґрунтовано, що інтерес територіальної громади у збереженні природних територій набув ознак цивільно-правового охоронюваного інтересу, який підлягає судовому захисту незалежно від формального титулу власності. Водночас обґрунтовано, що наявні способи захисту та підходи до доказування у відповідній категорії справ та оцінки добросовісності набувачів часто залишаються непередбачуваними, непослідовними та недостатніми для забезпечення реального, а не формального захисту природних територій від незаконних забудов.</jats:p>