Abstract
<jats:p>Стаття загалом присвячена висвітленню теми Голодомору 1932–1933 років на сторінках чернівецького дитячого щомісячного журналу “Українська ластівка” (1933–1940), хоч вона пов’язується також із проблематикою вибору лектури нашими юними сучасниками, їхньої неоднозначної реакції на теми складні та хронологічно віддалені, як-от ця. Підкреслено, що товариство “Українська школа”, яке видавало “Ластівку” в умовах окупації краю королівською Румунією, свідомо обрало тактику культурного резервату і справді чимало зробило для формування української ідентичності малих буковинців, пропаганди серед них ідеї соборності. Задля цього в кожному числі журналу розповідалось про Україну, її історію та культуру, зокрема й літературу, вміщувались художні твори письменників із загальноукраїнського терену, в популярній формі повідомлялось і про репресії з боку більшовицького режиму. Тож публікації про Голодомор, склавши важливу ідейно-тематичну групу, органічно вписалися в контент часопису. В аспекті змістової та жанрово-стильової специфіки, їхньої відповідності дитячому сприйманню у статті розглянуто кожен із цих виступів. Це редакційна замітка “Страшне лихоліття на Україні” (1933) з ознаками апелятивного звернення до дітей про допомогу своїм ровесникам, котрі на підрадянській території якраз потерпали від голоду. Наступного року “Ластівка” надрукувала чи не перші в дитячій літературі авторські художні твори цієї тематики – алегоричну “казку наших днів” “Рибалка і дух зрадника” й реалістичне оповідання “Колоски”. У них не тільки порушено тему Голодомору, але й засуджено колабораціонізм і ті методи маніпуляції, які застосовувались більшовиками щодо дітей. За принципом актуальної алюзії розглянуто пізнішу публікацію в журналі вірша І. Франка “Указ проти голоду” й окремо представлено виразні згадки про Голодомор у науково-популярному нарисі, що присвячувався М. Грушевському, та в публіцистичній статті “Могила Шевченка”. Розмова на недитячу тему виявилась жорсткою, але змістовною. Отож, спершу відбулось інформування дітей, далі через прочитане вони здобули можливість ідентифікувати себе з тими, хто постраждав, і мобілізувати власні зусилля на підтримку інших та виховання самих себе. Так “Ластівка” послідовно розвивала у своїх читачів активне ставлення до життя. Цей досвід, як і призабуті матеріали чернівецького дитячого журналу 1930-х років, безумовно, варті уваги, вони так само були виявом загальнонаціонального спротиву.</jats:p>