Abstract
<jats:p>Резюме. Попри значний технологічний прогрес у сучасній гнатології, частота рецидивів та незадоволеність результатами лікування пацієнтів із розладами скронево-нижньощелепного суглоба залишаються високими. Це диктує необхідність переходу від редукціоністської біомеханічної парадигми до біопсихосоціальної моделі з урахуванням статевого диморфізму етіопатогенезу та особливостей формування внутрішньої картини хвороби. Мета дослідження. Вивчити поширеність розладів скронево-нижньощелепного суглоба та встановити особливості формування внутрішньої картини хвороби у пацієнтів різної статі для розроблення персоналізованих підходів до комплексної реабілітації. Матеріали та методи. Проведено комплексне клініко-інструментальне обстеження 215 осіб. Основну групу склали 168 пацієнтів (94 жінки, 74 чоловіки) із верифікованими розладами скронево-нижньощелепного суглоба згідно з Diagnostic Criteria for Temporomandibular Disorders, 2014 (DC/TMD). Оцінку внутрішньої картини хвороби та якості життя здійснювали за допомогою валідизованого опитувальника Oral Health Impact Profile (OHIP-14; Slade G.D., 1997). Статистичний аналіз проводили у програмі Statistica 13.0 з використанням t-критерію Стьюдента, U-критерію Манна-Уїтні та критерію c2 Пірсона. Результати. Дислокації суглобового диска діагностовано у 41,07 % хворих, м’язові розлади – у 33,33 %, дегенеративно-запальні зміни – у 25,60 %. Виявлено гендерні закономірності клінічного перебігу: у жінок спостерігалася тенденція до більшої частоти міофасціальних розладів (36,17 % проти 29,73 % у чоловіків), тоді як у чоловіків переважали внутрішньосуглобові дислокації (44,59 % проти 38,30 %). Аналіз внутрішньої картини хвороби за OHIP-14 засвідчив, що жінки демонструють вірогідно вищий рівень психосоціальної дезадаптації при м’язових розладах – на 24,80 %, p < 0,05, та дислокаціях диска – на 23,64 %, p < 0,05. На стадії дегенеративних змін гендерна різниця у показниках якості життя нівелюється, p > 0,05. Висновки. Розлади скронево-нижньощелепного суглоба характеризуються чіткою нозологічною та статевою детермінованістю. Суб’єктивне сприйняття внутрішньої картини хвороби суттєво переважає над об’єктивною морфологічною картиною, особливо у жіночій популяції, що супроводжується глибокою дезадаптацією. Це доводить необхідність інтеграції психосоматичного профілювання у протокол ведення гнатологічних пацієнтів у рамках прецизійної медицини.</jats:p>