Застосування противірусних препаратів прямої дії проти гепатиту B при етіотропній терапії гепатиту дельта, Application of Direct-Acting Antiviral Agents Against Hepatitis B in the Etiotropic Therapy Of Hepatitis Delta

<jats:p>Проблема лікування мікст-інфікування вірусами гепатиту В (ВГВ) та гепатиту D (ВГD) залишається невирішеною через відмінності молекулярних механізмів їх реплікації та обмежену ефективність сучасних противірусних препаратів. Мета дослідження – проаналізувати можливості застосування противірусних препаратів прямої дії проти ВГВ при етіотропній терапії ГD та визначити оптимальні підходи до лікування мікст-гепатиту В+D. Здійснено аналітичний огляд сучасних даних щодо механізмів дії противірусних препаратів, клінічних рекомендацій (EASL, AASLD) та фармакологічних особливостей нуклеозидних і нуклеотидних аналогів, інтерферонів та нових препаратів для лікування хворих на ГD. Результати. Встановлено, що противірусні препарати прямої дії проти ВГВ (ентекавір, тенофовіру алафенамід, адефовір) ефективно пригнічують реплікацію ДНК ВГВ, однак не впливають на реплікацію РНК ВГD. Єдиною спільною терапевтичною ланкою для обох інфекцій залишаються пегільовані інтерферони. Найбільш ефективною схемою лікування хворих на ГD є комбінація пег-ІФН з булевіртидом, тоді як терапія ГВ повинна здійснюватися паралельно із застосуванням нуклеоз(т)идних аналогів за показаннями (активна реплікація HBV, цироз печінки). Обґрунтовано доцільність застосування комбінованих схем: ентекавір + пег-ІФН + булевіртид або тенофовіру алафенамід + пег-ІФН + булевіртид. Висновки. Противірусні препарати прямої дії проти ВГВ не мають перехресної ефективності щодо ВГD. Етіотропна терапія мікст-гепатиту В+D повинна включати окреме лікування кожної інфекції з використанням пег-ІФН як спільного компоненту. Оптимальними є комбіновані схеми з включенням булевіртиду та нуклеоз(т)идних аналогів. Подальші дослідження повинні бути спрямовані на розробку універсальних противірусних підходів і нових препаратів.</jats:p>